" Чорнобиль - скривджена земля"
                                              (книжкова викладка)

     26 квітня 1986 року.Чорною  та гіркою увійшла в історію людства. На благодатній землі  українського Полісся, майже в центрі Європи, за 110 км. від столиці України  Києва, сталася аварія, яку обгрунтовано вважають найбільшою в світі техногенною і екологічною катастрофою.
    Чорнобильський смерч забрав  життя багатьох людей, завдає шкоди здоров'ю  мільйонів українців.
    А тоді, в ніч на 26 квітня 1986 року, мирно спала синьоока поліська земля, молоде містечко  Прип'ять, що за 3 км. від атомної станції. Це була ніч з п'ятниці на суботу і люди чекали  вихідних та прийдешніх травневих свят. В 1 год. 24 хвилини у приміщенні четвертого енергоблоку при виведенні його  в плановий ремонт і проведенні випробувань  турбогенератора стався вибух і виникла пожежа, яка перекинулася на дах третього  енергоблока. Внаслідок вибуху була зруйнована покрівля четвертого блоку і  машинного залу.
  "На  розтрощеному вибухом даху плавився гудрон і скрапував на землю.
   З руїн реактора виривається в небо стовп  вогню,пари, уламків перекриття, блискучих труб, палаючих шматків  графіту. Стовп стрімко, як фантастична ракета, піднімається в небо, освітлюючи корпуси атомної,  річку з верболозами...
    Вогненний стовп завмирає на висоті півтора кілометра, на вершині  його утворюється  освітлена куля, яка начеб засмоктує в себе цей примарний стовбур, усередені якого щось рухається, згортається й випростується, але сам він стоїть над нічною землею, як велетенська  ялинкова іграшка блідо-вишневого, майже кривавого кольору" - так описує початок найстрашнішої в світі катастрофи український письменник  Володимир Яворівський у повісті   "Марія з полином у кінці століття".
    У ті хвилини світ навіть не збагнув, що сталося. Першими відчули поштовх вибуху та  побачили велетенське полум'я  у вигляді ядерного гриба мешканці Прип'ять та навколишніх сіл. Відразу ж вплив радіаційного опромінювання  відчули на собі жителі іншого міста, що знаходилося на відстані 18 км. від станції - районного центру Київської області - Чорнобиля. До речі, це стародавнє місто (засноване ще за часів Київської Русі в 130 км. на північ від Києва) дало свою гірку назву потужній атомній електростанції, будівництво якої було розпочато у 1977 році. В 1986 році працювало вже чотири  енергоблоки, добудовували шостий, а п'ятий збиралися пускати в дію. Це була найпотужніша на той час атомна електростанція в Європі.
   Першими удар атомної  стихії на себе прийняли працівники воєнізованої пожежної частини атомної станції.Так, вони першими опинилися у самому пеклі  смертельної радіації. Це було рівнозначно самогубству. Їх було 50- молодих, дужих  пожежників. Усі до одного вони з честю виконали свій службовий і громадянський  обов'язок.
   Земля була на грані велетенської катастрофи. Якби тоді вогонь не зупинили, вибухнули б ще 3 ненргоблоки.
    27 квітня 19 осіб, які постраждали під час гасіння пожежі, були відправлені в Московську  клінічну лікарню №6. Незважаючи на зусилля лікарів, шістьох ліквідаторів врятувати не вдалося. Це лейтенанти В.Правик і В.Кібенок, старші сержанти В.Ігнатенко , В.Тищура, М.Титенок, сержант М.Ващук. Усі вони посмертно відзначені високими нагородами. В.Правику  та В.Кібенку присвоєно звання Героїв.Цього звання удостоєнний  і майор Л.Телятніков (помер після тяжкої хвороби у грудні 2004 року на 54 році життя). Урядові нагороди також отримали 467 працівників пожежної охорони.
   На захист землі і народу України встали  не лише пожежники, а й ті, хто брав участь у ліквідації аварії та будівництві захисної споруди- так званого об'єкта  "Укриття", який заховав  залишок зруйнованого реактора. Це- робітники атомної станції, що залишилися  працювати  після вибуху, атомники з інших станцій, водії машин, що прийшли на ліквідацію аварії. Це і льотчики гелікоптерів, з яких у воронку закидали пісок. Це і шахтарі, які під зруйнованим  реактором будували фундамент саркофагу. Це були люди з усіх куточків України.
   Найнебезпечнішою була розчистка даху сусіднього енергоблоку. Молоді хлопці- солдати  лопатами скидали з даху радіоактивний граніт, працювали не більше 2-3 хвилин, а потім їх відправляли додому. Можна лише уявити наскільки це було небезпечно, якщо 2 хвилини роботи на даху прирівнювалися до 2-х років служби в армії.
  На ліквідації  аварії працювала велика армія медичних працівників, які надавали  невідкладну допомогу всім, хто був у ті дні біля зруйнованого реактора.
  На жаль з ліквідацією аварії на атомній, біда для України, не вщухла. Страшною  радіацією було заражено землю, воду, повітря на великій території.
  Вже через дві доби після аварії рівень радіації в місті Прип'яті перевищував норму для населеного пункту більше, ніж у 115 тисяч разів, а в зоні реактора - у 110 тисяч разів. Найбільш небезпечна 30-кілометрова зона відчуження, площа якої становить 2044 квадратних  кілометри. Вона була офіційно визнана непридатною для життя. Ці землі було огороджено  гострою огорожею і названо Чорнобильською зоною.
  Щоб врятувати людей, що жили в межах ураженої зони, від смертельної радіації, їх усіх евакуювали, тобто вивезли в інші регіони України.
   Це була страшна евакуація. До міста Прип'ять в неділю, 27 квітня прибуло більше 2 тисяч автобусів.Їх підганяли до будинків, і люди, хто в чому був, прихопивши лише документи і гроші, без речей, змінного одягу, сідали в автобуси і їх назавжди вивозилди із рідних домівок. Селили спочатку де тільки можна- в санаторіях , таборах, лікарнях.
   Після ліквідації аварії на четвертому енергоблоці робота  електростанції була припинена через небезпечну радіаційну ситуацію. Але в жовтні 1986 року після великих робіт  по спорудженню "саркофагу", перший та другий енергоблоки були введені в дію, а в грудні 1987 року відновлена робота третього.
   Однак, у 1991 році на другому енергоблоці спалахнула пожежа. Стало зрозумілим, що подальше існування ЧАЕС небезпечне, 15 грудня 2000 року  був назавжди зупинений  останній  реактор станції і вона припинила своє існування. Але саркофат, побудований над четвертим  енергоблоком, що вибухнув, поступово руйнується.
    В селі Покровка проживає ліквідатор Чорнобильської АЕС Польська Марія Богданівна. В 1986 році  в жовтні місяці  18-річною дівчиною поїхала в зону Чорнобиля працювати кухарем для ліквідаторів аварії Чорнобильської АЕС, які в той час працювали на IV реакторі. Марія Богданівна нагороджена почесною грамотою  "Кухар за зразкове забезпечення харчування працівників, приймавших участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС", подяка" За активну участь у роботі по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС", нагрудним знаком "Ліквідатор аварії Чорнобильської АЕС".