Покровська  бібліотека-філія  отримала книги в подарунок  для наших маленьких читачів  від  "Фундація Дарини Жолдак".  Яскраві та цікаві книги Шарля Перро "Кіт у чоботях"  та "Спляча красуня". Приходьте  до бібліотеки - книги вже чекають на вас. 

                                    " Чорнобиль - скривджена земля"
                                              (книжкова викладка)

     26 квітня 1986 року.Чорною  та гіркою увійшла в історію людства. На благодатній землі  українського Полісся, майже в центрі Європи, за 110 км. від столиці України  Києва, сталася аварія, яку обгрунтовано вважають найбільшою в світі техногенною і екологічною катастрофою.
    Чорнобильський смерч забрав  життя багатьох людей, завдає шкоди здоров'ю  мільйонів українців.
    А тоді, в ніч на 26 квітня 1986 року, мирно спала синьоока поліська земля, молоде містечко  Прип'ять, що за 3 км. від атомної станції. Це була ніч з п'ятниці на суботу і люди чекали  вихідних та прийдешніх травневих свят. В 1 год. 24 хвилини у приміщенні четвертого енергоблоку при виведенні його  в плановий ремонт і проведенні випробувань  турбогенератора стався вибух і виникла пожежа, яка перекинулася на дах третього  енергоблока. Внаслідок вибуху була зруйнована покрівля четвертого блоку і  машинного залу.
  "На  розтрощеному вибухом даху плавився гудрон і скрапував на землю.
   З руїн реактора виривається в небо стовп  вогню,пари, уламків перекриття, блискучих труб, палаючих шматків  графіту. Стовп стрімко, як фантастична ракета, піднімається в небо, освітлюючи корпуси атомної,  річку з верболозами...
    Вогненний стовп завмирає на висоті півтора кілометра, на вершині  його утворюється  освітлена куля, яка начеб засмоктує в себе цей примарний стовбур, усередені якого щось рухається, згортається й випростується, але сам він стоїть над нічною землею, як велетенська  ялинкова іграшка блідо-вишневого, майже кривавого кольору" - так описує початок найстрашнішої в світі катастрофи український письменник  Володимир Яворівський у повісті   "Марія з полином у кінці століття".
    У ті хвилини світ навіть не збагнув, що сталося. Першими відчули поштовх вибуху та  побачили велетенське полум'я  у вигляді ядерного гриба мешканці Прип'ять та навколишніх сіл. Відразу ж вплив радіаційного опромінювання  відчули на собі жителі іншого міста, що знаходилося на відстані 18 км. від станції - районного центру Київської області - Чорнобиля. До речі, це стародавнє місто (засноване ще за часів Київської Русі в 130 км. на північ від Києва) дало свою гірку назву потужній атомній електростанції, будівництво якої було розпочато у 1977 році. В 1986 році працювало вже чотири  енергоблоки, добудовували шостий, а п'ятий збиралися пускати в дію. Це була найпотужніша на той час атомна електростанція в Європі.
   Першими удар атомної  стихії на себе прийняли працівники воєнізованої пожежної частини атомної станції.Так, вони першими опинилися у самому пеклі  смертельної радіації. Це було рівнозначно самогубству. Їх було 50- молодих, дужих  пожежників. Усі до одного вони з честю виконали свій службовий і громадянський  обов'язок.
   Земля була на грані велетенської катастрофи. Якби тоді вогонь не зупинили, вибухнули б ще 3 ненргоблоки.
    27 квітня 19 осіб, які постраждали під час гасіння пожежі, були відправлені в Московську  клінічну лікарню №6. Незважаючи на зусилля лікарів, шістьох ліквідаторів врятувати не вдалося. Це лейтенанти В.Правик і В.Кібенок, старші сержанти В.Ігнатенко , В.Тищура, М.Титенок, сержант М.Ващук. Усі вони посмертно відзначені високими нагородами. В.Правику  та В.Кібенку присвоєно звання Героїв.Цього звання удостоєнний  і майор Л.Телятніков (помер після тяжкої хвороби у грудні 2004 року на 54 році життя). Урядові нагороди також отримали 467 працівників пожежної охорони.
   На захист землі і народу України встали  не лише пожежники, а й ті, хто брав участь у ліквідації аварії та будівництві захисної споруди- так званого об'єкта  "Укриття", який заховав  залишок зруйнованого реактора. Це- робітники атомної станції, що залишилися  працювати  після вибуху, атомники з інших станцій, водії машин, що прийшли на ліквідацію аварії. Це і льотчики гелікоптерів, з яких у воронку закидали пісок. Це і шахтарі, які під зруйнованим  реактором будували фундамент саркофагу. Це були люди з усіх куточків України.
   Найнебезпечнішою була розчистка даху сусіднього енергоблоку. Молоді хлопці- солдати  лопатами скидали з даху радіоактивний граніт, працювали не більше 2-3 хвилин, а потім їх відправляли додому. Можна лише уявити наскільки це було небезпечно, якщо 2 хвилини роботи на даху прирівнювалися до 2-х років служби в армії.
  На ліквідації  аварії працювала велика армія медичних працівників, які надавали  невідкладну допомогу всім, хто був у ті дні біля зруйнованого реактора.
  На жаль з ліквідацією аварії на атомній, біда для України, не вщухла. Страшною  радіацією було заражено землю, воду, повітря на великій території.
  Вже через дві доби після аварії рівень радіації в місті Прип'яті перевищував норму для населеного пункту більше, ніж у 115 тисяч разів, а в зоні реактора - у 110 тисяч разів. Найбільш небезпечна 30-кілометрова зона відчуження, площа якої становить 2044 квадратних  кілометри. Вона була офіційно визнана непридатною для життя. Ці землі було огороджено  гострою огорожею і названо Чорнобильською зоною.
  Щоб врятувати людей, що жили в межах ураженої зони, від смертельної радіації, їх усіх евакуювали, тобто вивезли в інші регіони України.
   Це була страшна евакуація. До міста Прип'ять в неділю, 27 квітня прибуло більше 2 тисяч автобусів.Їх підганяли до будинків, і люди, хто в чому був, прихопивши лише документи і гроші, без речей, змінного одягу, сідали в автобуси і їх назавжди вивозилди із рідних домівок. Селили спочатку де тільки можна- в санаторіях , таборах, лікарнях.
   Після ліквідації аварії на четвертому енергоблоці робота  електростанції була припинена через небезпечну радіаційну ситуацію. Але в жовтні 1986 року після великих робіт  по спорудженню "саркофагу", перший та другий енергоблоки були введені в дію, а в грудні 1987 року відновлена робота третього.
   Однак, у 1991 році на другому енергоблоці спалахнула пожежа. Стало зрозумілим, що подальше існування ЧАЕС небезпечне, 15 грудня 2000 року  був назавжди зупинений  останній  реактор станції і вона припинила своє існування. Але саркофат, побудований над четвертим  енергоблоком, що вибухнув, поступово руйнується.
    В селі Покровка проживає ліквідатор Чорнобильської АЕС Польська Марія Богданівна. В 1986 році  в жовтні місяці  18-річною дівчиною поїхала в зону Чорнобиля працювати кухарем для ліквідаторів аварії Чорнобильської АЕС, які в той час працювали на IV реакторі. Марія Богданівна нагороджена почесною грамотою  "Кухар за зразкове забезпечення харчування працівників, приймавших участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС", подяка" За активну участь у роботі по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС", нагрудним знаком "Ліквідатор аварії Чорнобильської АЕС".

                                   
                                                 "Зоряні межі Григорія Тютюнника"
                                    ( 100 років від дня народження Г.М. Тютюнника)                                           






23 квітня 2020 року виповнюється 100 років від дня народження відомого українського письменника  Григорія Михайловича Тютюнника, лауреата премії імені Т.Г.Шевченка.

    Український письменник Григорій Михайлович Тютюнник народився 23 квітня 1920 року в селі Шилівка Зіньківського  району на Полтавщині. Невдовзі  після народження  батько з матір'ю розлучилися. Після  розлучення батько Григорія не одружувався 10 років, мати 7 років не виходила заміж. Михайло Васильович  не полишав старшого сина: допомагав, як міг, і багато  чого навчив - скажімо, віршів Шевченка (сам знав напам'ять мало не всього "Кобзаря").  Григорій до  школи пішов рано - у шість років.Учився легко й добре.До перших спроб віршування вдався, навчаючись у Зінківській десятирічці. Коли вперше надрукували в районці, прибіг із газетою до батька, і "тато, радий, мов дитина, обережненько вирізав той віршик ножицями й на долонях поніс його через усю хату до комода". У 1937 році заарештували батька Михайла Васильовича Тютюнника. Брата Григорія Михайловича , Григора забрала тітка з дядьком на Донбас. Григорій 1938 році вступив до Харківського університету. Навчання не завершив- почалася війна. Пішов добровольцем  на фронт, двічі був тяжко поранений. Двічі тікав із полону, партизанив. По війні працював  учителем; літературним співробітником, затим - редактором у прози у львівському журналі "Жовтень".Власне, у Львові письменник залишився назавжди.
    Перша збірка оповідань Григорія Тютюнника "Зоряні межі" вийшла  друком 1950 р. Затим  була надрукована повість "Хмарка  сонця не заступить"(1957 р.) Збірка "Журавлині ключі" - поезії, написані під час війни - побачила світ по смерті автора, у 1963 р.
    Роман Григорія Тютюнника  "Вир" - без перебільшення, найталановитіший, найемоційніший  повоєнний твір- своєю появою засвідчив, що репресоване українське слово вижило. Епічне полотно  роману розгортається перед читачем, рясніючи колоритними персонажами, сяючи  рідними авторові пейзажами, спонукаючи замислюватися над вічними питаннями  людського буття.
   Першодрук першої частини "Виру" побачив світ у журналі "Жовтень" 1959 р. Через рік у видавництві "Радянський письменник" вийшла друком  перша книга роману. Друга частина  була видана  вже по смерті автора - в 1962 р.
   За роман "Вир" Григорій Тютюнник у 1963 р. був відзначений Шевченківською  премією (посмертно).
    Григорій Михайлович носив у легенях над серцем 20-грамовий уламок німецького снаряда. Згодом уламок вийняли, але операцій робили аж три, дві з них невдало, на спині  залишилася рана, яка не загоїлася до кінця життя. Страждав на задишку та біль у грудях, часом нестерпні.
   Мешкаючи у Львові, Григорій тужив за рідною Шилівкою , за мамою, за молодшим братом (по батькові ) . Цілих 15 років брати майже не спілкувалися. Зрідка бачились, але давалася  взнаки велика різниця у віці. Григорій став Григорові  за батька, наставником у творчості,  друга і порадника і житті.Щоб це відчути серцем, треба  неодмінно прочитати "Коріння". А це останній лист Григорія Тютюнника  братові: "Грицьку!  Було б дуже добре, якби ти приїхав  до Харкова, влаштувався з житлом, "замельдувався" в деканаті та й повернувся в Шилівку ще на тиждень. Вигадай що завгодно, аби вирватись... Григорій Тютюнник. 25.VIII. 1961 р".
   Через годину після того, як Григій отримав цього листа, надійшла телеграма: Григорій помер... "На столі в його кімнаті лишилася рівненько складена в потертій папці  друга частина роману "Вир"..."
    Григорій Тютюнник похований на Личаківському цвинтарі у Львові.
    У рідному селі Шилівці є музей - невеличка кімната в школі. В цетрі кімнати - погруддя Григорія, на стінах - фотознімки, під склом - книги, теки з матеріалами.

         
                            "Нехай  земля квітує  всюди- природу збережемо, люди"
                                                   (книжкова викладка)
             
       22  квітня- Міжнародний  День Землі- свято чистої води, чистої землі, чистого повітря. День нагадування про екологічні катастрофи, день коли кожна людина повинна задуматися над тим, що ЗЕМЛЯ потребує турботи й захисту. Цей день покликаний об'єднати  людей планети в справі захисту навколишнього середовища, нагадати про те, що планета, яка дарувала нам життя, унікальна й має потребу в турботі і захисті.  Починаючи з 1971 року у багатьох  країнах світу відзначають Міжнародний день Землі. Перша успішна громадська акція цього дня пройшла у США 22 квітня у 1970 році. А майже століття перед тим, у 1872 році у штаті Небраска (США)  секретарем території  Джоном Мортоном було  запропоновано провести день, що був присвячений озелененню території. Під час першого  святкування жителями штату було  висаджено понад мільйона  дерев. Після такої вдалої маштабної акції цей  день було названо "Днем дерев". У 2009 році Генеральною асамблеєю ООН 22 квітня  було проголошено Міжнародним днем Матері-Землі.
     Пан Гі Мун, Генеральний секретар ООН, закликав громадян всього світу єднатися з природою, поважно та з турботою ставитись  до своєї домівки, оскільки,  використовуючи блага планети, ми не віддаємо  нічого натомість. "Екологічна стійкість, що полягає у розумному користуванні багатствами  Землі,- це одна з восьми  Цілей розвитку тисячоліття (ЦРТ), визначених  у Декларації тисячоліття, які десять років тому були прийняті державами-  членами Організації Об'єднаних Націй."- проголосив Пан Гі Мун у своєму посланні.
    Символом цього свята- грецька літера "тета" зеленого кольору та прапор Землі. Прапор Землі- це фото планети з космосу на темно-синьому тлі. У Всесвітній День Землі  в різних  країнах проходять різні заходи по збереженню природи - насадження дерев, прибирання території парків.
    Природа - це наше життя.Адже дерева очищають повітря, яким ми дихаємо, а ліси і парки радують душу своєю красою. Природа потребує розуміння і захисту з боку людини. 
До Міжнародного  дня Землі  в бібліотеці  представлено книжкову викладку  книг та газет, які знайомлять  з новими відкриттями і досягненнями наук про Землю. Тут можна побачити  книги з екології, географії,  охорони земель та природи рідного краю.
          

         

                                           "Великий день- Великдень"
                                               (книжкова викладка)     
Великдень- Світле Христове Воскресіння. Це одна з найголовніших подій в духовному житті християн. Готувалися до нього 7 тижнів- 49 днів.А тиждень перед Великоднем називається Великим, або Страсним. Великий Четверг- це день духовного очищення,а Страсна п'ятниця- день смутку, що нагадує про страждання Ісуса.Велика Субота- це день очікування, у церкві вже читають Євангеліє про Воскресіння. Великдень-  неділя, коли святкується Воскресіння Спасителя.
  Ісус Христос  прийшов у цей світ, щоб врятувати людей. Він проповідував Любов і Царство Небесне, створював багато чудес, зціляв і воскрешав людей.Ви ж пам'ятаєте різдвяну історію?Появі Христа багато раділи. Але були й такі, які не вірили в його святість. Вони намагалися перешкодити Ісусові розповідати  про Царство Бога. Серед вождів того часу було багато таких, які ненавиділи Христа і бажали від Нього позбутися.Іуда, один з учнів Господа, вирішив передати Христа лукавим людям. Він підійшов до свого Вчителя  і поцілував Його. Це був знак. Ісуса  негайно взяли під варту. А Іуда за це отримав 30 срібних монет. Таким чином, він продав свого Вчителя.
  Ісуса допитували перед синедріоном - вищим іудейським судом. Старійшини і судді шукали докази, щоб засудити Ісуса. Над ним знущалися, але він терпів. Зрештою Його засудили на смертну кару на горі Голгофа. Коли він помер, земля здригнулася, почали розпадатися скелі. Це сталося в п'ятницю. Тепер ми цей день називаємо  Страсною П'ятницею. У цей скорботний день треба молитися.
   На третій день  після страждань, вночі у  суботу, Господь Ісус Христос ожив, воскрес з мертвих. У неділю вранці прийшли жінки з пахощами, щоб змастити  тіло Спасителя. Але замість Нього побачили Ангела. Він  сповістив про Воскресіння Господнього: "Не бійтеся. Я знаю, ви шукаєте розп'ятого Ісуса. Але не слід шукати  Живого серед мертвих. Він воскрес, як і обіцяв вам.Ідіть і розкажіть учням Ісуса, що Він воскрес з мертвих і чекає на них".
 Радість охопила людей. З тих пір ми святкуємо Великдень - свято Воскресіння. 
 Готуючись до Великодня, люди сповнюються радості і віри. З Чистого Четверга починається  улюблене дійство- розфарбовування  і розпис яєць. У прості  візерунки вкладено багато сенсу. Хвилясті лінії - це моря- океани. Круг- яскраве сонечко. За традицією, готові крашанки і писанки складали на свіжу  пророслу зелень вівса, пшениці, а іноді - на ніжно-зелене листя салату, яке  спеціально вирощували до свята. Соковита зелень і яскраві кольори великодніх яєць створювали святковий настрій. Історія пасхального яйця, до нашого часу дійшла історія, що коли Марія Магдалина принесла імператору Тиберію звістку про відродження Христа, то разом із нею подарувала йому звичайне яйце. Імператор, звичайно ж, їй не повірив і казав, тримаючи у руках яйце,що швидше біле яйце змінить  колір та стане червоним, ніж він повірить у те, що Христос  воскрес. І цієї ж хвилини сталось чудо- звичайне  біле яйце в руках грозного імператора стало червоним.Багато хто вважає, що це, гарна великодня легенда але, як би там не було, саме з того часу фарбовані яйця(крашанки та писанки) стали традиційним та найбільш бажаним великоднім подарунком. А коли віпікають паски, у всьому  будинку стоїть солодкий аромат  ванілі, родзинок- справжнього свята! Паска - яка є головним хлібом свята. В Україні паски випілали здебільшого з пшеничного борошна  молока,яєць та цукру й прикрашали виліпленими з тіста квітками, шишками, пташками й хрестами.
 У ніч  Воскресіння  Христа  відбувається святкове богослужіння. У кошиках  несуть  до церкви різні страви - паски, сир, масло, які символізують  благополуччя, писанки і крашанки. В кошик кладуть сіль- символ мудрості. Повернувшись додому, люди розговляються- їдять смачну їжу після Великого  посту. Багатий пасхальний стіл вважається символом небесної радості.

 

 
                                                 "Без права на забуття"
                                                  (книжкова  викладка)

      11 квітня - Міжнародний день визволення в'язнів  фашистських концтаборів. Цей день визволення  в'язнів  фашистських концтаборів відзначається за ініціативою ООН.
      11 квітня  1945 року в'язні Бухенвальду підняли інтернаціональне повстання проти гітлерівців і вийшли на волю. Здається, так давно це було. Але тільки не для тих, хто пройшов крізь жахіття фашистських катівень. Перший  концтабір у Німеччині був створений поблизу Дахау в березні 1933 року. До  початку Другої світової війни в тюрмах і концтаборах Німеччини перебувало  300 тис. німецьких, австрійських і чеських антифашистів. У наступні роки  гітлерівська Німеччина на території окупованих нею  європейських країн створила  гіганську мережу концентраційних таборів, перетворених на місця  організованого систематичного вбивства мільйонів людей. Централізована система фашистських концтаборів призначалася для фізичного знищення цілих народів, в першу чергу слов'янських; тотального винищення  євреїв, циган; нещадної експлуатації в'язнів в якості робочої сили.Концентраційні табори  оснащувалися душогубками, газовими камерами та іншими засобами масового винищення людей, крематоріями. Були створені табори смерті, де  ліквідація в'язнів  йшла безперервним і прискореним темпом, де ув'язнені жили не більше трьох- шести місяців: так розповсюджувався наказ про "умертвіння  роботою".
       Концтабір Бухенвальд був побудований поблизу міста Веймара і почав функціонувати 19 липня 1937 року.За 8 років близько 239 тис. осіб були в'язними Бухенвальда. Спочатку це були німецькі політв'язні, пізніше, в роки Другої світової війни, представники  багатьох інших національностей. Багато ув'язнених загинуло  вже в період будівництва табору, яке велося без використання механізмів. Ув'язнених  експлуатували також власники великих промислових фірм, чиї підприємства були розташовані в районі Бухенвальда (Сіменс, Юнкерс та ін.). Близько 10 тис. ув'язнених було страчено в Бухенвальді, в тому числі майже 8,5 тис. радянських військовополонених. Всього ж в Бухенвальді замучено 56 тис. ув'язнених  18 національностей. Особливо багато ув'язнених загинуло у філії  Бухенвальда Дора, де в підземних приміщеннях виготовлялися ракетні установки"Фау". Табір  був розташований поблизу міста Нордхаузен в Німеччині.
      11 квітня 1945 року в'язні  Бухенвальда, дізнавшись про підхід союзних військ, успішно здійснили збройне повстання,обеззброїли і захопили в полон більше 800 есесівців і солдатів охорони, взяли в свої руки керівництво табором. Тільки  через дві доби американські війська, які знаходилися поблизу, дісталися табору.Здійснивши повстання, в'язні Бухенвальда врятувалися від знищення, так як гітлерівська влада напередодні віддали наказ про фізичне знищення усіх ув'язнених .
     Крім Бухенвальда і Дора існували й інші концтабори: Освенцим, Майданек,Маутхаузен, Штутгоф, Заксенхаузен, Треблінка. З 18 млн.громадян країн Європи,що пройшли через табори призначення, в тому числі і концентраційні табори, було знищено понад 11 млн.чоловік Система  концтаборів у Німеччині була ліквідована разом з розгромом гітлерізму, засуджена вироком Міжнародного військового трибуналу в Нюрнберзі.

        

                              "Про здоров'я треба знати, про здоров'я треба дбати"
                                                      (книжкова  викладка)

       7 квітня міжнародне співтовариство відзначає Всесвітній день здоров'я. Це свято було засновано на честь Всесвітньої організації охорони здоров'я.З'явившись в 1948 році, ця організація об'єднала у своїх рядах представників 191 держав світу. Перше святкування Всесвітнього дня здоров'я відбулося в 1950 році. Уже тоді глобальною ідеєю заходу була пропаганда здорового способу життя.  Мета святкування- підкреслити важливість здоров'я кожної людини і людства у цілому.

                                     "Щоб все діти добре знали, є газети і журнали"
                                                     (віртуальна прес  мандрівка)

              У Покровській сільській  відбулося ознайомлення читачів з сучасними періодичними виданнями: журналами та газетами для дітей, а саме: "Малятко", "В гостях у казки", Яблунька", "Саша та Маша","Ведмедик Баррі", "Веселі саморобки" та газета "Журавлик". На сторінках журналів та газет діти завжди мають змогу найти  цікаве. Журнали порадують нас казками, оповіданнями, загадками, іграми, цікавими ідеями і саморобками та розмальовками. Світ дитячої преси безмежно цікавий, пізнавальний та веселий.

 
 
                                               "Ми чуємо тебе Тарасе крізь віки"

         Березень в Україні часто називають Шевчекнковим. І це не випадково: щороку навесні Великий Кобзар приходить до нас, і щороку новим, неповторним. Він - невмируща слава українського народу. Як весна оновлює природу, так і поезія Тараса Шевченка оновлює наші серця, вчить бути милосердними і любити свою Україну.  В Покровській ЗОШ I-III ст. спільно з сільською бібліотекою відбулося свято "Ми чуємо тебе Тарасе крізь віки". Зі словами привітань до всіх присутніх звернулася вчитель української мови та літератури Бондар Г.П. Про нелегке  дитинство   Тараса Григоровича Шевченка, його любов до рідного краю, до місця де він народився та виріс розповіла сільський бібліотекар Вдовиченко Н.В. Між учнями 5-го та 9-го класу   відбувся конкурс віршів під гаслом "У серці й на устах твоє ім'я Тарасе!". Також діти мали можливість ознайомитися з книжковою викладкою "Ми тебе не забудем, Тарасе".А наприкінці заходу дітей пригощали запашними пампушками.

        

 

                                        "Чарівна  мандрівка до Країни Мови"
                                                   ( подорож в історію)            

           Наша рідна українська  мова - одна з найбагатіших і наймелодійніших мов світу.Її порівнюють з калиною, бо вона такаж красива, як народний, улюблений символ  українців, її порівнюють зі співом  солов'я, бо лине вона, як ніжна пісня співучого соловейка.
        21 лютого, у Міжнародний день рідної мови, до сільської бібліотеки завітали діти, щоб  ознайомитися з мовними традиціями, що сягають сивої давнини, та дізнатися про довгий і тернистий шлях розвитку  української мови.  В цей день діти читали вірші, прислів'я та приказки про рідну мову. В кінці заходу  діти переглянули викладку книг літератури "Наша мова калинова".   
                       

 


                                         "Цей  одвічний біль Афганістану"
                                                    (зустріч-спогад)

              В Покровській ЗОШ I-III ст. відбулася зустріч присвячена воїнам-інтернаціоналістам "Цей одвічний біль Афганістану". Сільський бібліотекар  Вдовиченко Н.В. разом з вчителем історії Дем'яненко Н.В. розповіли про причини тієї війни та згадали імена Покровчан, які виконали свій інтернаціональний обов'язок: Балагура Микола Васильович, Нижник Сергій Степанович та Шерстюк Сергій Володимирович. На зустріч-спогад був запрошений воїн-афганець села Покровка Нижник Сергій Степанович, який розповів дітям свою військову службу в Афганістані та надав можливість переглянути свій військовий-фотоальбом. Після виступу учні мали змогу отримати відповіді на свої запитання.

                                                   "Пам'ятай про Крути"
                                             (історико-патріотична бесіда)


           29 січня  Україна відзначає та вшановує пам'ять героїв Крут, які боронили та загинули за вільну Україну.  Крути стали легендою, символом героїзму та жертовності молодого покоління в боротьбі за незалежну Україну. В Покровській ЗОШ I-III ст. сільський бібліотекар  Вдовиченко Н.В. разом з вчителем історії Дем'яненко Н.В. провели для учнів 9 класу історико- патріотичну бесіду "Пам'ятай про Крути". Під час заходу  діти дізналися, як у нерівному бою під Крутами київські студенти , курсанти, школярі - юні оборонці української державності призупинили наступ противника. Вчитель історії Дем'яненко Н.В. представила для дітей відео "Крути. 100 років битви".

                                              "Наша країна Єдина і Соборна"
                                                    (інформаційна бесіда)

      День Соборності України - свято, що відзначається в день проголошення Акту возз'єднання Української Народної республіки та Західно-Української Народної Республіки, яке відбулося 22 січня 1919 року на Софіївській площі в Києві. В Покровській ЗОШ I-III ст. сільський бібліотекар Вдовиченко Н.В. разом з вчителем історії Дем'яненко Н.В. провели для учнів 7 класу інформаційну бесіду "Наша країна Єдина і Соборна". Під час заходу діти відкрили для себе, ще одну сторінку історії української державності та мали можливість ознайомитися з книжковою викладкою книг "Україна - Соборна Держава".